Рафал Ющак, CEO Альфа-Банку Україна, для Forbes Ukraine: «Є сенс в тому, щоб будь-яку мрію перетворювати на мету»

Новини 26 листопада 2020 - 10:00

Рафал Ющак шостий рік працює в Альфа-Банку у різних країнах. У нього було вісім керівних посад, і всі структури під його керівництвом вже у перший рік виходили на більш високі позиції. Все просто – ним рухає звичка перемагати. У 1991 році він входив до п’ятірки кращих спортсменів світу з кунг-фу у своїй ваговій категорії, а спорт привчає ніколи не відступати, переміщатися з ліги у лігу, не планувати результат, а видавати найкращий можливий на сьогодні. Додайте до цього саму специфіку східних бойових мистецтв, де дуже важливий баланс миру та війни, й отримаєте портрет людини, яка чітко знає, яка позиція буде виграшною. 

Кунг-фу – це більше філософія, ніж спорт. І ця філософія впли­ває на мою бізнес-стратегію. Мої правила прості: спокій та постійні тренування. Тільки у бізнесі ти шукаєш спокій в оточенні, а тренуєш мислення.

Коли приходиш на нову роботу, від тебе чекають, аби ти зро­бив усе швидко, але при цьому нічого не змінював. Правильна команда й має змінювати все. Наведу спортивну анало­гію. Колись одна німецька футбольна команда Hoffenheim майже деградувала в другій лізі, ледве тяглася. Проте за рік ця сама команда у тому самому складі посіла призове місце в чемпіонаті Німеччини. Ніхто не розумів, що змінилося? А змінився керівник. Юліан Нагельсманн не мав досвіду. Це був простий 28-річний хлопець, який зміг знайти спільну мову з усіма і мотивувати, тобто створити згуртовану команду, яка порвала всіх.

Важливо те, яку людина має освіту, який у неї досвід. Проте ще важливіше, що її надихає.

Ми плануємо дуже великі зміни в Альфа-Банку в Україні. Перший крок – презентація не оновленого, а цілком нового мобільного додатку Sense SuperApp з можливістю для клієнта самостійно налаштовувати інтерфейс і його зміст. Інтерфейс схожий на екран робочого столу, в папки можна покласти звичні платежі. Для банку це великий крок, але тільки перший у новій загальній стратегії. Далі буде ще цікавіше. Буде по-іншому.

Ми розвиваємося, і від банальних добре налагоджених операцій переходимо до мистецтва вражати клієнта.

Нині не просто модна, а необхідна тема – екосистема. Це коли за допомогою одного пристрою ти можеш задовольнити багато своїх потреб, вирішити всі завдання швидко, аби витрачати час на важливіші речі, речі зі змістом. Тому новий мобільний додаток пропонує не просто функціонал, а стиль життя.

Давайте будемо чесними: якщо маєш телефон і доступ до мережі, то брендам про тебе багато відомо. Питання не в доступі до інформації, а в тому, як її використовуватимуть. Як стати партнером, не перевантажуючи людину речами, які їй не потрібні.

Я змушую співробітників говорити від себе, а не від імені команди. Бо вірю в індивідуальність і цінність кожного. Ти існуєш, а отже, впливаєш на оточення і всі про­цеси. Я завжди наголошую, що хороша команда складається з яскравих індиві­дуальностей. Комунізм ми проходили. Нічим хорошим він не закінчився.

Історія вчить нас тому, що ми повторюємо одні й ті самі помилки. Я маю історичну й економічну освіту. Перша допомагає другій. На історичному факультеті я вивчав процеси, писав роботи із соціології, зміни сприйняття суспільства на тлі тих чи інших політичних і економічних умов. Як на мене, це можна застосувати й у банку, тому що банк – це теж суспільство, де потрібно спостерігати за реакціями людей, прогнозувати помилки. Історія допомагає, оскільки це досвід людства.

Людині потрібен час, аби подумати над глобальнішими питаннями. Наприклад, хто вона і ким хоче стати. Я вступив до університету 1988 року. Мої друзі обрали юридичний факультет як перспективніший. Я вибрав історію. Мене запитували, навіщо я пішов туди, називали дурнем. Я відповідав, що, по-перше, це цікаво, по-друге, хотів мати час серйозно подумати і зрозуміти, чим я бажаю займатися у житті. І, повірте, цей час я використав з користю.

Гроші для мене – не головне. Я з тих, хто пам’ятає, що відбувалося за часів комунізму, і як все змінилося. Я добре пам’ятаю часи дефіциту, коли не було м’яса й інших продуктів. Були гроші, але ти нічого не міг купити.

Я швидко йшов угору, навіть надто швидко. Але завжди на старті отримував половину грошей порівняно з людиною, на чиє місце я заступав. І я швидко виправляв це, тому що ставився до цього як до спорту.

Будь‑яка мрія – це мета, яку так не назвали.

Ти завжди знайдеш людину, яка працює менше, а отри­мує більше. Якщо почнеш гнатися за успіхами інших, втратиш свій час.

Амбіції – це завжди добре. Чомусь багато хто соромиться чесно зізнатися, що хоче більшого. Залишається лише вигадати, як правильно цього досягти. Для мене амбіції – синонім до слова «рух». Але багато хто плутає амбіції з дурістю. Межа іноді дійсно дуже тонка.

Робота – велика гра. Потрібні досвід і не менше удачі. Я впевнений, що клієнти не менш розумні, аніж ми. Співробітники не менш розумні за керівництво. І саме цим я керуюсь під час кожного наступного кроку.

Важливо не те, про що ти говориш, а як ти говориш. Керівник хоче почути у твоєму голосі впевне­ність у майбутньому, а не підтвердження, що все супер. Головне не те, що є проблеми, а те, як ти плануєш їх вирішувати.

Завжди є момен­ти, які можна поліпшити. 

У бізнесі важлива емпатія. Не те, наскільки ти хороший, а наскільки грамотно зі своїми компетенціями інтегруватимешся в орга­нізацію. Бо можна бути крутим фахівцем, але поганим менеджером, який не забезпечує спільну комунікацію.

 Банк – це традиційна структура. Банкіри дивляться на свою роботу надто традиційно, навіть нудно. Не знаю, чому стабільність і благополуччя багато хто перетворює на нудьгу. Я радий, що мені вона не знайома.

Банк повинен мати з доровий апетит, ледачі банки вмирають. 

Повністю дистанційний банк – це абсолютно реально, це лише питання мобільного розвитку. Перед нами стоять завдання покращувати те, що було, і додавати те, чого ще немає.

Всі будують теорії про те, чим займатимуться банківські відділення у майбутньому. Вважаю, що це буде служба фахівців-радників, а не продавців.

Я егоїст. Люблю свій світ і свій ритм. Я така незрозуміла сутність, що не любить напівзаходів, але поважає гру: нестабільність, зміни, нові інтелектуальні загадки.

Я не боюся боргів. Першу квартиру я купив завдяки кредиту, тому що у мене немає багатих батьків. Я взяв великий кредит без жодних сумнівів. Такий характер: не люблю все робити поступово – купити ліжко, а потім збирати на ремонт. Я хочу все й одразу, навіть якщо потрібно віддати всю зарплату і харчуватися сухарями.

Є філософія, що думки матеріальні. Я вірю, що позитивне мислення веде до хорошого результату.


БЛІЦ

  • Новий Sense SuperApp – для кого? – Для всіх, хто хоче більшого.
  • Найкраща порада, яку давали ви? – Тренуйся так, аби не помічати речей, які заважають перемозі.
  • Як швидко ви ухвалюєте рішення? – Відразу.
  • Що є важливим? – Вивчати життя і вирішувати його інтелектуальні задачки.

Приймаючи людину на роботу, я ставлюся до неї так, як хотів би, аби ставилися до мене. Зі звільненням та сама історія. Так само і з клієнтами.

 Є багато теорій менеджменту. Наприклад, щодо трьох типів працівників: А – ненормальні індивідуалісти, які живуть ідеєю та роботою; В – класні фахівці, які обирають баланс замість руху вгору; С – люди, які нічого не роблять. Керівник має зберігати баланс між А і B та швидко видаляти бур’яни.

Для мене непринципово, чи люблять мене співробітники. Кожного разу, коли я починав працювати у нових підрозділах, говорив підлеглим: «Я лише хочу, аби ви розуміли, навіщо я і ви тут, у чому ваші обов’язки на посаді, яку займаєте. А я постараюся забезпечити належний комфорт. Тільки і всього». Це завжди обеззброювало людей.

Для мене дуже важливий комфорт, я прагну до нього. Я помітив, що найкращі ідеї приходять, коли є дискомфорт, це змушує швидко придумати щось, аби повернути відчуття визначеності, яке дарує тобі комфорт.

Всі прагнуть грошей, визнання, але не хочуть ухвалювати рішення і брати за них відповідальність. Цим і відрізняється лідер.

Якщо ти прив’язуєшся до речей, вони починають визначати твоє благополуччя. Це дуже погано. Я намагаюся не жити валізами. Водночас я, напевно, сентиментальна людина. Наприклад, у мене є три картини, які я купив ще на першому робочому місці, а в столі лежить блокнот, якому 30 років, тому що там занотовано дуже здорові думки. І при кожному новому призначенні я купую ручку. Взагалі люблю писати від руки, бо це дає час усвідомити записане.

Неважливо, що ти робиш зараз, важливо, ким ти бачиш себе у майбутньому. Це смішно, але я майже все зміг запланувати у своєму професійному житті, бо чітко бачив, ким стану.

Для мене ідея і бачення без реалізації – це галюцинація. 

new popup
Ми оновлюємося!
Зацінити бета-версію нового сайту можна хоч зараз.
На новий сайт